Інтерв’ю з директором ІАТ Іваном Коробком «Київський політехнік»
Цього року участь у традиційному святі День першокурсника вперше брали і студенти створеного в квітні Інституту аерокосмічних технологій.
«Київський політехнік» розпитав його директора, Івана Васильовича коробка, про новий підрозділ, завдання, що стоїть перед цим навчально-науковим підрозділом, а також про його студентів і партнерів.
Яких фахівців готуватиме інститут, де вони зможуть працювати після здобуття вищої освіти?
Інститут готуватиме фахівців для аерокосмічної галузі. Ініціював його створення ректор нашого університету Михайло Згуровський . Чим викликано його відкриття? Річ у тім, що світовий прогрес стрімко розвивається і вже виникла нагальна потреба в освоєнні космосу, використанні його можливостей для, скажімо, супутникового зв’язку та інших потреб. Для цих цілей потрібно створювати супутники й виводити їх у космічний простір. Цим займаються кілька країн світу, які сповідують так звану концепцію New Space (Нового космосу). До них має долучитися й Україна.
Ви сказали про Новий космос і супутники. То кого ж навчатимуть в ІАТ – розробників супутників чи розробників носіїв, тобто фахівців з ракетобудування?
І тих, і інших. Наш головний нині партнер компанія «Firefly» (США), вже цього року здійснить перші запуски власних ракет. Компанія сповідує стратегію Нового космосу – доступний космос за рахунок використання технічних інновацій. Вони вже провели вогневі випробування свого двигуна. Вже розроблено дві ракети – «Alpha» і «Beta» . Їхні макети, до слова, ми продемонстрували на святі «День першокурсника». Тож компанія зацікавлена і в ракетобудівниках.
За якими спеціальностями здійснюватиметься підготовка студентів?
Нині Інститут готує фахівців за двома спеціальностями. Перша – спеціальність №134 «Авіаційна та ракетно-космічна техніка». У межах цієї спеціальності навчання проводиться за кількома освітніми програмами: «Літаки і вертольоти» (ця програма існувала в КПІ і раніше – на ФАКС, згодом на ММІ, а тепер ось – в ІАТ); та новими освітніми програми: «Ракетні та космічні комплекси» і «Інженерія авіаційних та ракетно-космічних систем». Друга спеціальність – №173 «Авіоніка» з освітньою програмою – «Системи керування літальними апаратами та комплексами». За цими спеціальностями, повторюся, після реорганізації ФАКСу підготовка не припинялася. І студентів, які навчалися за ними в ММІ, переведено до ІАТ. Територіально кафедри також нікуди не переїздили. Проте нині у складі ІАТ створюється й нова кафедра – космічної інженерії – саме вона й готуватиме фахівців з ракетно-космічних комплексів. Понад те, за пропозицією американської компанії «Firefly» , яка має офіс у нашій країні, та Громадської організації «Асоціація Ноосфера» (це некомерційна організація, завданням якої є модерування заходів наукового та навчального характеру) у складі нашого Інституту створено Навчально-науковий центр космічної техніки та технологій (Центр дуальної освіти), який забезпечуватиме навчання студентів як у нашому університеті, так і в місті Дніпро, де компанія має власні виробничі потужності. Отож, оскільки навчання за такою системою буде проводитися не лише в Києві, але і в Дніпрі, наш університет уклав угоду про академічну мобільність з Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара . Це дає нам юридичні підстави відправляти наших студентів до Дніпра. Відповідно підготовка студентів магістратури КПІ, які навчаються за дуальною моделлю, проводитиметься на базі фізико-технічного факультету цього університету. ІАТ і фізико-технічного факультет ДНУ нині узгоджують свої навчальні плани для взаємної підготовки магістрів.
Скільки студентів навчатимуться за цією формою?
Цього року ми набрали шестеро перших таких студентів на освітню програму «Ракетні та космічні комплекси». Ми плануємо в листопаді щонайменше на місяць відправити їх у Дніпро, де вони навчатимуться за програмою дуальної освіти та визначатимуться з темами магістерських дисертацій. Для них підбираються ментори, вирішуються питання щодо їхнього працевлаштування, проживання, вирішуються організаційні питання щодо їхніх аудиторних занять в ДНУ ім. Олеся Гончара , занять в інженірінговій школі в ГО «Асоціація Ноосфера» , визначаються співкерівники їхніх дисертацій від компанії «Firefly» . Окрім того, з ГО «Асоціація Ноосфера» відпрацьовано юридичні засади фінансування навчання наших студентів. Вони готові фінансувати магістерську підготовку частини наших студентів і після закінчення навчання брати їх на роботу. Вже відпрацьовано форму тристороннього договору – між КПІ ім. Ігоря Сікорського , ГО «Асоціація Ноосфера» (до слова, до неї входить і компанія «Firefly» ) та фізичною особою, тобто студентом магістратури, та форму договору між Асоціацією «Ноосфера» та фізичною особою – студентом, в якому визначаються зобов’язання, які бере на себе студент: відпрацювати рік після здобуття вищої освіти та відшкодувати протягом цього періоду кошти, витрачені на його підготовку тощо. Підписання таких угод дозволяє студенту приймати рішення щодо навчання за цією моделлю усвідомлено. При цьому представники Асоціації наголошують, що рівень їхніх зарплат дозволить молодому фахівцю безболісно компенсувати кошти, витрачені на його навчання. Для нашого університету цей досвід буде новим, адже до сьогодні навчання за моделлю дуальної освіти, яке вже впроваджено на деяких факультетах та інститутах, здійснюється на київських майданчиках. А в нас студенти навчатимуться і працюватимуть як у Києві, так і в Дніпрі, тож ми лише на початку шляху відпрацювання цієї системи. Звісно, надалі їх буде більше шести.
Отже, на магістратуру за новою освітньою програмою (спеціалізацією) Інститут набрав шість осіб. А скільки всього людей прийшло на перший курс?
У нас цього року на спеціальність №134 було прийнято 45 осіб – це максимальний обсяг прийому на навчання за кошти бюджету. Плюс один контрактник. Ми їх набрали, але нам довелося «відсікти» ще 27 абітурієнтів, для яких вступ до нас стояв першим пріоритетом. Також 36 людей не вступили до нас на бюджет з другим пріоритетом, 34 – з третім. Тобто, якби цього року у нас було б, скажімо, вісімдесят місць, ми б могли їх повністю заповнити. Майже така ж ситуація була і з другою нашою спеціальністю «Авіоніка». Там також були заповнені усі 29 бюджетних місць. Для порівняння, наші колеги з інших вищих навчальних закладів України не змогли в повному обсязі набрати на ці спеціальності. Таким результатом, ми насамперед завдячуємо цьому іміджу КПІ ім. Ігоря Сікорського . Крім того, цьому посприяло те, що в нас досить активно проводиться профорієнтаційна робота серед молоді.
Але, на наш погляд, система вступу потребує певних змін. Чому? Як відповідь один лише приклад з короткого досвіду нашого Інституту: у день оприлюднення списків рекомендованих 5 людей з тих 45 бюджетників повідомили, що поїдуть навчатися за кордон. І тих, кого ми відсіяли, згідно з цьогорічними правилами прийому ми взяти назад на бюджет не могли. Тож нам довелося перевести на бюджетну форму тих, хто нікуди не був рекомендований, і кого ми спочатку взяли на контрактну форму навчання.
Викладачі ІАТ – це люди з суто академічного середовища, чи ті, які прийшли, або й нині працюють у галузі?
Це фахівці, які мають досвід роботи як у вишах, так і в авіа- чи ракетобудівній галузях. Щоб не бути голослівним, наведу приклад: спеціальність №134, про яку ми вже говорили. Підготовка за нею здійснюється на кафедрі «Авіа- та ракетобудування» (завідувач кафедрою професор Сухов Віталій Вікторович). На цій кафедрі більшість викладачів за цим фахом здобули вищу освіту в Харківському авіаційному інституті, Московському авіаційному інституті та Національному авіаційному університеті й захистили дисертації за відповідним напрямом. Решта – це випускники нашого університету за цією спеціальністю. Понад те, сім з них володіють англійською.
З цього випливає і наступне запитання – щодо підготовки з англійської мови. Частина ваших партнерів – це відомі в світі міжнародні компанії з закордонним менеджментом. Однією з важливих кваліфікаційних вимог до співробітників таких компаній є володіння англійською. Тобто на виході з університету ваші студенти мусять знати мову на тому рівні, якого від них вимагатимуть роботодавці. Чи враховується це при складанні навчальних планів?
Ми впроваджуємо пілотний проект, який має трохи змінити систему викладання англійської мови. Ми знаємо, що знання англійської – це дійсно, ахіллесова п’ята багатьох претендентів на роботу в українських представництвах відомих компаній і, взагалі, багатьох українських спеціалістів. Тому на першому курсі ми перші два місяці проводимо інтенсив з англійської. Ту програму, яка мала бути пройдена впродовж семестру, першокурсники пройдуть за два перші місяці навчання. Після завершення аудиторних занять залишаються консультації з англійської. До цього підключається англомовна дисципліна «Історія авіації». Курс цей читає наш професор Кабанячий Володимир Володимирович . Ця дисципліна не потребує знання великого обсягу спеціальних термінів, але дозволяє розвинути мовні навички і кваліфікації. Завершується вивчення цієї дисципліни написанням реферату – звісно, англійською мовою, та підготовкою відповідної презентації. Такі підходи не несуть великих ризиків для студентів, які на початку свого навчання мали певні прогалини в знанні іноземної мови, тому що для контролю знань, отриманих при вивченні цього курсу, студенти складають не іспит, а залік, і представляють реферат, про який я вже сказав. Понад те, ми підключаємо і дисципліни з ІТ- напряму. Вони й так насичені англомовними термінами, тож ми в Інституті пропонуємо плавно переходити на викладання таких курсів англійською. Це не означає, що це станеться одразу, але поступово будемо їх на цю мову переводити. І ще в кожному семестрі ми плануємо пару предметів читати англійською. Передусім, певна річ, ті, що не перенасичені спеціальною термінологією, наприклад, побудова алгоритмів, системи моделювання, методи оптимізації тощо. Ті ж дисципліни, які є для нас, сказати б, базовими, наприклад, опір матеріалів, теоретичну механіку, чисто фахові предмети, для того, щоб не втратити рівень підготовки, викладання і сприйняття студентами, читатимуться українською. Не хочу забігати наперед, але хотілося б, щоб нинішні першокурсники після завершення бакалаврату мали рівень англійської не нижчою за B2.Що ж до основного курсу англійської мови, то його, звісно, читають викладачі кафедри англійської мови. У них є розробки з авіації, ракетно-космічного напряму, а на третьому-четвертому курсі вони читатимуть англійську професійного спрямування. Але якщо в нас буде частина дисциплін викладатись англійською, то такий курс нам буде потрібним, але в більш поглибленій частині. Тобто консультативна допомога викладачів англійської мови із аерокосмічним спрямуванням залишається конче необхідною. Головним при переході на англійську мову викладання частини курсів є те, що ми маємо зберегти рівень підготовки наших студентів за їхнім професійним спрямуванням із збереженням викладання таких фахових, технічно складних дисциплін державною мовою – українською.
А як щодо підготовки іноземців?
Підготовка іноземних студентів за нашими спеціальностями не переривається. Однак раніше навчання їх здійснювалося російською та українською мовами. А цього року ми започаткували прийом іноземних громадян на навчання англійською мовою. Серед цих студентів – громадяни Туреччини, Єгипту, Китаю, Кореї, Алжиру, Еквадору, Пакистану та інших країн. Станом на сьогодні у нас уже прийнято на перший курс за бакалаврським рівнем підготовки 27 іноземних громадян. З них – 15 англомовних. А всього в нас на всіх курсах навчаються 58 іноземців. Координує підготовку іноземних студентів у нас молодий викладач заступник директора інституту Олексій Олександрович Пікенін.До речі, ще одна наша новація полягає в тому, що після початку навчання ми пропонуємо частині нашим україномовним студентам першого бакалаврського рівня за бажанням додатково відвідувати заняття із англомовними студентами. Понад те – навіть перейти в групу іноземних студентів для вивчення низки дисциплін.
Ще одне питання, яке стосується бажання студентів здобувати додаткові знання. Відомо, що найвідоміші випускники КПІ, які після закінчення інституту зробили величезний внесок в розвиток авіації та космонавтики, присвячували обраній справі і своє дозвілля. І саме вони на початку ХХ століття створили в КПІ авіагурток, з якого вийшло велика кількість конструкторів і вчених. Чи є подібні гуртки в Інституті тепер?
Ми велику увагу приділяємо молодіжній технічній творчості. В нас цікаво та творчо працює гурток авіа- та ракетобудування. У День першокурсника всі мали змогу побачити польоти моделей ракет, які зробили його члени. У нас є також гурток робототехніки. Ще один наш гурток – створення безпілотних літальних апаратів – ці гуртківці працюють над створенням сонцельоту. Цей апарат, до речі, має вже біля 30 годин нальоту. Крім того, сьогодні наші студент проводять випробовування великого безпілотника розмахом крил 7,2 метра. Цей безпілотник нині проходить випробування і робить перші підльоти (польоти по прямій в межах льотного поля – прим. «КП») на аеродромі. Все, на жаль, робиться власним коштом, тому ми нині шукаємо, хто матиме змогу допомогти студентам у цих роботах. Додам, що наші гуртки відвідують, чи, радше, в них працюють не лише студенти, а й школярі. Ще зауважу, що серед гуртківців-студентів – не лише ті, хто навчається в ІАТ, є представники й інших факультетів та інститутів. Дехто з них збирається і до нас у магістратуру. Вся технологічна база міститься в нашому корпусі №28 . Зараз ми разом із ГО «Асоціація Ноосфера» плануємо запустити проект – «студентська ракета». Гурткова робота – це ще й профорієнтація: більшість гуртківців-школярів, ми впевнені, вищу освіту захочуть здобути в нас. У цьому напряму співпрацюємо і з МАН. До слова, наш першокурсник – учорашній МАНівець – цього року отримав спеціальну нагороду Асоціації «Ноосфера» у Дніпрі зі своїм роботом. Розвиваємо ми й інші проекти. Втім авіатори люди трохи забобонні, й до того, як літак полетить, не завжди охоче про нього розповідають. Ми теж намагаємося не розповідати про наші плани, тому я просто скажу, що ми роботи з розвитку активності студентів у цьому напрямі не полишаємо й, сподіваюся, її результати не забаряться. Великий вклад в цю роботу здійснює заступник директора інституту Сарибога Ганна Володимирівна, яка є несамовитим ентузіастом в роботі з молоддю.
А як розвиватимуться в Інституті наукові дослідження та інноваційні проекти?
Я вже говорив про те, що в складі ІАТ відкрито Навчально-науковий центр космічної техніки та технологій під патронатом компанії «Firefly» та Асоціації «Ноосфера», який забезпечуватиме реалізацію наших планів щодо розвитку дуальної освіти. Він стане базою і для наукових досліджень в Інституті. На першому етапі ми плануємо відкрити в ньому п’ять лабораторій: оптимального проектування/конструювання (3D-моделювання, CFD-технології – системи скінченно-елементного аналізу ANSYS, проектування), робототехніки та електроніки (інструментарій, мікроконтролери, програмування, проектування та виготовлення робототехнічних систем), космічних досліджень та технологій (ракетні двигуни, дистанційне зондування Землі, моніторинг стану космічних об’єктів, супутники (мікро-, міні-, піко-), ракетобудування, проектування вузлів і агрегатів ракетно-космічних апаратів), технології виробництва (3D–принтери, технологія виробництва, програмування станків з ЧПУ) та неруйнівного контролю (основи УЗ-контролю, проектування у середовищі CD Alium Designer, програмування мікроконтролерів, вихрострумовий контроль). Ми виділили під ці лабораторії приміщення. Наші партнери – розробляють плани їх облаштування та утримування. Зараз ми з партнерами узгоджуємо бюджет і починаємо рухатися далі. Якщо нам вдасться всі наші задуми втілити у життя, наші студенти, більшість яких щиро закохані в авіацію та ракетобудування, зможуть почати реалізовувати себе в обраній справі ще в стінах університету. Ще додам, що ми не замикаємося лише на співпраці з компанією «Firefly». Серед наших партнерів – і КБ «Луч», ДП «Антонов», казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал», Державна холдингова компанія «Артем» та інші.
Ну і запитання насамкінець. Наказ про створення ІАТ було видано в квітні, напередодні Дня космонавтики. Вже влітку Інститут прийняв перших студентів. Темпи вражають. Чи вдалося вам і вашим співробітникам хоч трохи відпочити влітку?
Ці останні літні місяці були сповнені роботою, яка нам подобається і яка потрібна всім. Отож це були наші інвестиції у майбутнє… Наші першокурсники придумали гасло «Мрії збуваються крилаті, якщо вчишся на ІАТі». Це для нашого колективу і настанова і дороговказ.